Вентиляція та кондиціювання укриттів

Побутове слово «укриття» охоплює різні об’єкти. У технічній документації розрізняють сховище, протирадіаційне укриття — ПРУ, споруду подвійного призначення — СПП — із визначеними захисними властивостями та найпростіше укриття. Ці поняття визначені статтею 32 Кодексу цивільного захисту України.

Офіційний статус не присвоює HVAC-підрядник. Його встановлюють за документацією та передбаченою законодавством процедурою. Встановлення фільтровентиляційного обладнання не перетворює підвал або найпростіше укриття на ПРУ чи сховище. Захисні властивості визначаються документацією, конструкціями, входами, аварійними виходами, інженерними системами та результатами передбачених перевірок.

До вибору вентиляторів, фільтрів і автоматики збирають вихідні дані про споруду та її експлуатацію:

• офіційний тип споруди й передбачені захисні властивості;
• місткість, розрахункову тривалість перебування та склад людей;
• перебування дітей, маломобільних людей і можливе медичне обладнання;
• повсякденне призначення приміщення;
• плани, розрізи, конструктивні рішення та межі герметизації;
• входи, тамбури, аварійні виходи й проходи комунікацій;
• місця повітрозабору й викиду та наявні вентиляційні канали;
• доступну електричну потужність і резервні джерела живлення;
• джерела тепла й холоду, водопостачання, каналізацію та дренаж;
• ризик підтоплення та наявність насосної, акумуляторної або дизель-генераторної;
• місце для фільтровентиляційного обладнання, його доставки, заміни й сервісу;
• склад автоматики, виконавчу документацію та відповідальних за експлуатацію.

Ознаки, що проєкт не готовий до реалізації

• тип споруди названо лише побутовим словом «укриття»;
• невідома місткість або відсутня схема режимів;
• не визначено межі герметизації;
• повітрозабір і викид не узгоджено з конструкціями;
• фільтри вибрано без переліку забруднювачів;
• резервне живлення зазначено без розрахунку навантажень;
• ручні операції не описано;
• немає доступу до клапанів і фільтрів;
• вентиляцію не узгоджено з пожежними та конструктивними рішеннями;
• невідомо, які зміни виконано після первинного будівництва.

Для замовника важливо розуміти, звідки надходить повітря в кожному сценарії, через яке обладнання воно проходить, які функції зберігаються та що робить персонал.

Для сховищ і СПП із захисними властивостями сховищ чинна редакція ДБН В.2.2-5:2023 визначає режими чистої вентиляції та фільтровентиляції. Режим регенерації передбачають лише за встановлених нормами умов. Вимоги для ПРУ та СПП із властивостями ПРУ розглядаються окремо.

За пунктом 11.2.1.1 ДБН системи сховищ і СПП із захисними властивостями сховищ перевіряють для безперервного перебування до 48 годин; для споруд із двома режимами — до 12 годин у режимі фільтровентиляції; для споруд, де передбачено третій режим, — до 6 годин у режимі регенерації. Ці значення не переносять на ПРУ та найпростіші укриття. Пожежний сценарій є окремим алгоритмом взаємодії систем, а не окремим режимом захисної вентиляції.

Кількість людей впливає не лише на подавання зовнішнього повітря. Розрахунок враховує виділення CO₂, тепла й вологи людьми, освітлення, електричне, медичне та комунікаційне обладнання, активність і щільність розміщення, зони сну, навчання або відпочинку, стан огороджень і теплоприпливи від технічних приміщень.

Систему перевіряють для повної розрахункової місткості й передбаченої тривалості перебування. Звичайна кількість людей під час огляду не є розрахунковим режимом. Окремо враховують неможливість провітрювати приміщення відчиненням вікон або дверей.

Підземне розташування не означає, що приміщення не потребує охолодження. Кондиціювання не замінює подавання зовнішнього повітря, а вентиляція не гарантує допустиму температуру без перевірки теплового балансу. Універсальну витрату повітря на людину для всіх укриттів застосовувати не можна: значення залежить від категорії споруди, режиму та нормативної підстави.

Фільтрація працює лише як частина контрольованого повітряного тракту. Негерметичні кабельні або трубопровідні проходи можуть пропускати повітря в обхід фільтрів. Підпір створюється балансом припливу, організованого видалення й витоків; велика продуктивність вентилятора сама по собі не гарантує потрібного тиску.

У проєкті позначають межі герметизації, місця вимірювань і вплив відкривання дверей та роботи тамбурів. Перевіряють:

• захисно-герметичні двері, герметичні клапани та клапани надмірного тиску;
• проходки повітроводів, кабелів і трубопроводів;
• дренажі й каналізаційні вводи;
• люки, шви, примикання та невикористовувані отвори;
• тамбури й тамбур-шлюзи;
• стан ущільнень і доступність вузлів для огляду.

Монтажна піна, випадковий герметик або візуально закритий отвір не є автоматичним підтвердженням герметичності. Вузол має відповідати проєкту, а герметичність — перевірятися передбаченим способом. Значення підпору визначають для конкретної категорії споруди й режиму, а не приймають універсально.

Герметичний затвор перекриває визначений повітряний шлях. Ручний пристрій має бути доступним, позначеним і включеним до інструкції перемикання.

Противибуховий клапан обмежує проходження імпульсу тиску через вентиляційний отвір. Його розглядають разом із напрямком можливого імпульсу, повітряним трактом, кріпленнями та опорами. Звичайна вентиляційна заслінка не є рівнозначною заміною захисного пристрою.

Розширювальна камера працює у складі вузла захисту тракту. Її розміри та конструкцію визначають разом із клапаном та іншими елементами, а не як універсальну деталь.

Посилений повітровід оцінюють разом зі з’єднаннями, опорами та проходами через захисну оболонку. Товщина сталі 2 мм у наведеному проєкті паркінгу є характеристикою конкретного рішення, а не загальною специфікацією для всіх каналів.

Кожен елемент повинен мати документально підтверджене призначення. Ударостійкість, герметичність і вогнестійкість є різними характеристиками. Доступ для огляду не перекривають оздобленням, ручні положення маркують, а проходи через оболонку узгоджують із рішеннями герметизації.

Розташування повітрозабору є частиною захисної схеми. Проєкт враховує можливі завали, підтоплення, опади, сніг, сміття, тварин і комах, дим від пожежі, вихлопи автомобілів, викид дизель-генератора, котельні та інші джерела забруднення.

Зовнішні ділянки повинні залишатися доступними для огляду й очищення та не перекриватися під час повсякденного використання території. Повітрозабір, фільтри, вентилятор, захисні пристрої, повітроводи та приміщення утворюють один тракт. Безпечність не можна оцінювати лише за окремим елементом.

Публічна сторінка не містить координат повітрозаборів, детальних планів зовнішніх шахт, реальних маршрутів захищених каналів або відомостей про слабкі місця споруд.

Фільтри підбирають під визначені забруднювачі. Груба очистка затримує пил і тверді частки; аерозольна фільтрація працює з частинками відповідного діапазону; газосорбційне обладнання призначається для підтвердженого переліку газоподібних речовин. Високий клас аерозольного фільтра не підтверджує здатність затримувати гази, а активоване вугілля не є універсальним захистом від усіх речовин.

Ресурс залежить від забруднювача, концентрації, вологості, часу й фактичної витрати. Перепад тиску враховують при підборі вентилятора. Байпасні витоки через корпус або з’єднання можуть знизити ефективність усього тракту. Контролюють дату виготовлення, строк та умови зберігання запасних елементів. Забруднений фільтр не очищають і не повертають у роботу довільно; заміну й подальше поводження визначає регламент.

Для радіоактивного забруднення розрізняють перенесення частинок із повітрям і зовнішнє опромінення. Фільтрація може затримувати радіоактивні аерозолі, а захист від зовнішнього випромінювання забезпечують конструкції споруди. CDC пояснює відмінність між забрудненням і опроміненням. Приклад спеціалізованого корпусу фільтрації — Camfil.

Назва фільтра або високий клас очищення не підтверджують захист споруди. Потрібні сумісні фільтри, герметичні корпуси, розрахований повітряний тракт, контроль стану та підтверджені характеристики обладнання.

У наведеному проєкті приміщення на цокольному рівні житлового будинку повсякденно працює як паркінг. Вентиляція реагує на датчики чадного газу — CO — і забезпечує приплив та видалення повітря за алгоритмом паркінгу. Механічні герметичні затвори повітряних трактів цього режиму залишаються відкритими.

Для використання приміщення як СПП із захисними властивостями ПРУ передбачена інша організація повітрообміну. Персонал вручну закриває затвори повсякденних трактів, визначені інструкцією перемикання. Подача й видалення повітря здійснюються через передбачені захищені канали. У цьому проєкті для відповідних посилених ділянок застосовано сталеві повітроводи завтовшки 2 мм, противибухові клапани та розширювальні камери.

Вентилятори працюють із частотними перетворювачами. У сценарії перебування людей їхню продуктивність знижують відносно режиму паркінгу до проєктного значення для укриття. Положення регулятора саме по собі не показує фактичний повітрообмін: його потрібно перевірити після перемикання трактів, оскільки змінюється опір системи.

Для контролю температури припливу передбачений електричний нагрівач. Керування вентиляторами й нагріванням зосереджене на одному пульті; алгоритм узгоджується з пожежними системами. Водночас ручні затвори залишаються ручними: персонал має виконати свою частину підготовки приміщення.

Особливість цього рішення — суміщення двох функцій приміщення з різними джерелами забруднення й різною логікою роботи. Датчик CO потрібний для автомобільних викидів. Він не замінює розрахунок вентиляції за кількістю людей і не є датчиком вуглекислого газу CO₂.

Приклад реалізації: паркінг подвійного призначення.

Другий об’єкт — укриття закладу освіти, розраховане на 300 осіб. Задача передбачає тривале перебування дітей і персоналу, з можливістю організувати навчання та відпочинок у межах проєктного призначення приміщень. Тут важлива рівномірна подача повітря, відведення тепла, прийнятний шум і зрозуміле керування.

На об’єкті передбачено кілька припливних систем: для штатної роботи та для подачі повітря через спеціальні фільтри в захисному сценарії. Застосовано герметичні затвори й противибухові клапани. Завдяки розділенню функцій кожен тракт можна розглядати з урахуванням власного обладнання та режиму роботи.

Для зменшення потреби в енергії на підготовку повітря застосована вентиляційна установка з роторним рекуператором. Для охолодження — центральне DX-рішення на базі VRF із комплектом підключення до вентиляційної установки, AHU Kit. Холод підводиться до теплообмінника установки, а підготовлене повітря розподіляється повітроводами.

Підвальне розташування не усуває теплове навантаження. Коли одночасно перебувають сотні людей, тепло й волога надходять навіть за відсутності сонячних променів через вікна. Тому кондиціювання тут відповідає на конкретну задачу відведення тепла, а вентиляція — на задачу повітрообміну.

Описане обладнання не означає, що всі його частини одночасно працюють у кожному захисному режимі. Сумісність звичайної вентиляції, рекуперації, спеціальних фільтрів та охолодження визначається схемою об’єкта й алгоритмом перемикань.

Приклад реалізації: укриття закладу освіти.

У наведеному рішенні слово «центральне» означає, що повітря охолоджується у вентиляційній установці й далі надходить у приміщення спільною системою повітроводів.

VRF — холодильна система, зовнішній блок якої забезпечує роботу DX-теплообмінника безпосереднього охолодження. AHU Kit — комплект для узгодженого підключення такого теплообмінника до зовнішнього блока та автоматики вентиляційної установки. Він забезпечує необхідні для сумісної роботи функції керування; склад комплекту залежить від виробника.

Для замовника послідовність проста: зовнішній блок забезпечує охолодження теплообмінника; повітря проходить через нього; вентилятор подає підготовлене повітря до зон перебування людей. Робота холодильного контуру узгоджується з подачею повітря вентиляційною установкою. Принцип підключення AHU до VRF у документації виробника.

Охолодження розраховують за тепловим навантаженням. Робота DX-теплообмінника залежить від фактичної витрати повітря, тому її зменшення під час перемикання режиму потребує обмеження або зміни холодопродуктивності. Передбачають відведення конденсату, а втрату охолодження включають до експлуатаційного сценарію.

Зовнішній VRF-блок і холодильні комунікації оцінюють з погляду збереження потрібних функцій. Назва «центральне охолодження» не підтверджує автоматичну працездатність у всіх захисних режимах.

Докладніше про підхід — у матеріалі «DX-охолоджувач у припливній установці» та в розділі систем кондиціювання.

Рекуперація використовує енергію витяжного повітря для підготовки припливного. За тривалої роботи вентиляції це може зменшувати навантаження на нагрівання та охолодження. Реальний ефект залежить від обладнання, зовнішніх умов і режиму використання.

У роторному теплообміннику враховують можливе перенесення повітря між потоками. Воно залежить від конструкції, ущільнень, співвідношення тисків, забруднення витяжного повітря та інших умов. Просте вимкнення обертання не розділяє потоки герметично. REHVA: внутрішні перетоки в роторних теплообмінниках.

Для укриття це означає перевірку схеми в кожному передбаченому сценарії. Наявність рекуператора у штатній вентиляції не підтверджує можливість пропускати через ту саму установку повітря захисного фільтрувального тракту. Спосіб розділення й дозволені комбінації обладнання встановлюють у проєкті.

На освітньому об’єкті роторна рекуперація є частиною прийнятого HVAC-рішення. Її робота у захисному режимі має бути прямо дозволена схемою. Якщо сумісність підтвердити неможливо, повітряні тракти розділяють. Дозволені режими повинні бути зрозумілими персоналу з інструкції та схеми керування.

Укриття складається не лише з основного приміщення для людей. Залежно від категорії й проєкту перевіряють взаємодію вентиляції із санітарними вузлами, місцями тимчасових туалетів, медичною зоною, насосною, дренажем, приміщенням відходів, акумуляторною, дизель-генераторною, іншими технічними приміщеннями, тамбурами, входами й аварійними виходами. Не всі перелічені приміщення є обов’язковими для кожного укриття.

Повітря організовують від чистіших зон до менш чистих, не допускаючи зворотного надходження запахів і газів. Для технічних приміщень визначають окремі рішення, тепловиділення обладнання та доступ персоналу без порушення режиму всієї споруди. Каналізація й дренаж впливають на герметичність; ризик підтоплення враховують разом із працездатністю насосів і резервним живленням.

Єдиний пульт дає оператору спільну точку керування, але не робить усі операції автоматичними. Система може одночасно містити автоматичне обладнання, ручні затвори та захисні клапани, які спрацьовують механічно. Матриця режимів розділяє автоматичні дії, механічне спрацьовування, ручні операції, підтвердження персоналом і дії при відмові.

Для кожного режиму документація визначає працюючі й зупинені вентилятори, положення автоматичних клапанів і ручних затворів, стан фільтровентиляції, рециркуляції, нагрівання, охолодження та витяжки, допустимі показання датчиків, аварійні сигнали, дії оператора й ознаки успішного перемикання.

У наведеному проєкті паркінгу затвори закриває персонал вручну. Інструкція пояснює підготовку приміщення, послідовність дій, підтвердження їх виконання та подальший запуск. Електронний контроль положення зазначають лише для пристроїв, на яких він справді реалізований.

Для системи з електричним нагрівачем необхідна узгоджена робота з вентилятором і захист від перегрівання. Для DX-охолодження — керування, сумісне з фактичним повітряним потоком. В алгоритмі також визначають реакцію на несправність, зникнення живлення та відновлення роботи.

Кнопка з назвою режиму не є підтвердженням готовності. За командою повинна стояти перевірена послідовність, а оператор має бачити, чи виконані необхідні дії. Пожежний алгоритм погоджують окремо: які системи отримують команду, який сценарій має пріоритет і що залишається за оператором.

Роль датчиків також має бути зрозумілою. CO контролює чадний газ, CO₂ — вуглекислий. Для паркінгу й приміщення з людьми це різні задачі. Якщо датчики CO₂ передбачені, їхні показники можуть допомагати контролювати умови перебування; вони не визначають захист від радіоактивного чи біологічного забруднення.

Віддалена BMS не повинна бути єдиним способом керування. Локальне керування зберігають у передбаченому проєктом обсязі, несанкціонований доступ обмежують, а зовнішнє мережеве з’єднання не роблять єдиною передумовою працездатності. Події й аварії реєструють, якщо це передбачено системою. Детальніше — автоматизація вентиляції та BMS.

Резервування починається з переліку функцій, які мають зберігатися у визначеному сценарії. Окремо враховують вентилятори, автоматику й датчики, приводи клапанів, нагрівання, охолодження, освітлення та зв’язок. Для кожного споживача визначають пріоритет, пусковий струм, черговість запуску, час перемикання й потрібну автономність.

Якщо передбачено ручний привод, його працездатність і доступність перевіряють. Для резервного джерела враховують власну вентиляцію та охолодження, відведення продуктів згоряння, безпечне зберігання палива й відновлення після повернення основної мережі. Для VRF додатково оцінюють залежність від зовнішнього блока, холодильних комунікацій і керування.

Позначення «є генератор» не підтверджує працездатність укриття. Потрібно знати, яке обладнання він живить, у якій послідовності воно запускається та скільки часу може працювати.

Безпечний стан і подальші дії визначають проєкт та експлуатаційна інструкція конкретної споруди. Універсального алгоритму для всіх укриттів немає. Аналіз охоплює:

• втрату основного живлення або відмову запуску резервного джерела;
• зупинку вентилятора, заклинювання клапана чи неправильне положення затвора;
• надмірний перепад тиску на фільтрі або втрату герметичності;
• втрату охолодження чи перегрів електричного нагрівача;
• високий CO₂, зростання температури або вологості;
• дим чи забруднення біля повітрозабору;
• пожежу всередині споруди, у будівлі або поруч із повітрозабором;
• підтоплення або відмову дренажної насосної;
• втрату зв’язку, несправність датчика чи неможливість ручної операції.

Для кожного випадку визначають реакцію автоматики, повідомлення оператору, допустимі ручні дії, критерій зупинки та умови безпечного відновлення.

Перевірка проводиться в реальній конфігурації кожного передбаченого режиму. Вона охоплює фактичний шлях і витрату повітря, розподіл між зонами, перепад тиску, підпір, герметичність меж, роботу тамбурів, клапанів і затворів, фільтровентиляційний тракт та вентилятори з фактичним опором фільтрів.

Окремо перевіряють нагрівання, охолодження, конденсатовідведення, автоматику, ручні операції, аварійні сигнали, пожежний алгоритм, основне й резервне живлення, перехід на резерв, відновлення мережі, шум і доступ до сервісу. Звичайний запуск вентилятора не є випробуванням противибухового клапана на ударну хвилю.

До комплекту передачі входять виконавчі схеми, схеми повітряних трактів, матриця режимів, перелік ручних операцій, протоколи вимірювань, паспорти обладнання й документи на фільтри, вихідні положення клапанів, результати передбаченої перевірки герметичності, уставки автоматики, журнал аварій, інструкція оператора, регламент сервісу та перелік запасних елементів. Вихідні показники фіксують як базову точку для наступних перевірок.

Готовність потрібно підтримувати постійно, а не лише в день приймання. Призначають відповідальну особу та заміну, проводять передбачені огляди, контролюють доступ до обладнання, ручні приводи, ущільнення, фільтри й строки їх зберігання, вентилятори, автоматику, резервне живлення, конденсат і дренаж.

Після змін актуалізують схеми. Перемикання режимів відпрацьовують у встановленому порядку, результати фіксують у журналі, персонал навчають, обладнання маркують, а біля пульта розміщують зрозумілу інструкцію. Перед клапанами, дверима й сервісними зонами не допускають складування.

Система, яку ніхто не вміє перевести в потрібний режим, не може вважатися повністю готовою до експлуатації. Періодичність робіт визначають за чинними українськими вимогами, проєктом і документацією обладнання.

Роботу починають не із заміни вентилятора, а з обстеження:

1. Перевіряють паспорт і офіційний статус споруди.
2. Збирають проєктну й виконавчу документацію.
3. Зіставляють документацію з фактичним станом.
4. Простежують реальні повітряні тракти.
5. Виявляють зміни та невраховані отвори.
6. Перевіряють корозію, кріплення й опори.
7. Визначають вік і стан обладнання.
8. Перевіряють документи та строки зберігання фільтрів.
9. Перевіряють електропостачання й резервування.
10. Оцінюють доступ для обслуговування й заміни.
11. Виконують необхідні вимірювання.
12. Формують проєкт відновлення або реконструкції.

Заміна старої установки на сучасну загальнопромислову припливну установку не є автоматичною модернізацією захисної системи. Нове обладнання має відповідати призначенню, режимам, повітряним трактам і захисним властивостям споруди. Ремонт і реконструкцію оформлюють у передбаченому порядку та не змінюють захисні характеристики самовільно.

SM Systems виконує погоджений обсяг HVAC-робіт: аналіз вихідних даних, проєктування вентиляції та кондиціювання, підбір обладнання, монтаж, автоматизацію, пусконалагодження й підготовку до обслуговування. Якщо проєкт уже є, робота починається з перевірки рішень і готовності до реалізації.

На початку роботи корисно мати:

• паспорт споруди, проєкт і виконавчі схеми;
• акти попередніх перевірок, плани та розрізи;
• місткість, перелік режимів і дані резервного живлення;
• перелік обладнання та паспорти фільтрів;
• фотографії технічних приміщень без чутливих деталей;
• перелік відомих несправностей і виконаних перепланувань;
• вимоги до повсякденного використання СПП.

Матеріали допомагають визначити межі відповідальності, склад проєктних робіт і послідовність реалізації. Назву, точну адресу, плани захищених трактів та інші чутливі дані не потрібно включати до відкритого кейсу або повідомлення в чаті.

• звичайний підвал із установленим вентилятором;
• фільтр без підтвердженого призначення або HEPA-фільтр як захист від усіх газів;
• побутовий вугільний фільтр замість спеціальної фільтрації;
• потужний вентилятор без перевірки герметичності;
• звичайна вентиляційна заслінка замість захисного пристрою;
• повітровід зі сталі 2 мм як універсальне рішення;
• роторний рекуператор без перевірки внутрішніх перетоків;
• кондиціонер як заміна вентиляції;
• генератор без розрахунку підключених навантажень;
• кнопка режиму без матриці дій;
• BMS без локального керування;
• ручний затвор без маркування й інструкції;
• обладнання без доступу для обслуговування;
• фільтр із невідомим строком зберігання;
• система без перевірки на резервному живленні;
• проєкт без меж герметизації;
• споруда, статус якої визначається лише словами власника.

Готове укриття — це не комплект обладнання. Це споруда з підтвердженим призначенням, узгодженими інженерними системами, перевіреними режимами, документацією та підготовленим персоналом.

Тип споруди та вихідні вимоги уточнюють за документацією об’єкта. Для проєктування застосовують чинну редакцію ДБН В.2.2-5:2023 зі Зміною №1 та Зміною №2, чинною з 1 квітня 2025 року, а також пов’язані вимоги до вентиляції, електропостачання й пожежної безпеки. Проєктні параметри визначають для конкретної споруди.

• Кодекс цивільного захисту України, стаття 32.
• ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту» — чинна картка в ЄДЕССБ.
• Наказ МВС №579 — вимоги щодо утримання, облаштування та експлуатації об’єктів фонду захисних споруд.
• Порядок використання об’єктів фонду захисних споруд, постанова КМУ №138.
• Практичні рекомендації ДСНС щодо облаштування укриттів.
• Swiss Federal Office for Civil Protection — shelters for the population.
• Suomi.fi — maintenance and activation of civil defence shelters.
• UK NPSA — HVAC systems and CBRN protection.
• UK NPSA — protected spaces and building services.
• CDC — distinction between radioactive contamination and exposure.

Міжнародні джерела пояснюють загальні інженерні та експлуатаційні принципи. Їхні класи споруд, витрати повітря, підпір, строки готовності, перевірок або заміни фільтрів не переносять в український проєкт. У разі розбіжностей пріоритет мають чинні українські вимоги та документація конкретного об’єкта.