Стійн Реннебуг (заступник генерального секретаря Eurovent) Остання хвиля спеки в Європі вдарила нерв у нашу колективну свідомість.
Минулого тижня я отримав більше запитів на співбесіду, ніж будь-коли раніше, і всі вони ставили одне й те саме основне запитання: яку роль мають відігравати системи кондиціонування повітря та інші рішення для охолодження, коли Європа стикається з підвищенням температури та частішими екстремальними спеками?
Куди б я не глянув, у новинах і в соціальних мережах, скрізь точаться ті самі дебати. Що означають ці температури? Що нам робити з ними? Чи системи охолодження необхідні, марнотратні, небезпечні, неминучі чи прострочені? Останніми днями я багато розмірковував про це, готуючись до інтерв’ю та спілкуючись із колегами та експертами.
Я резюмую ці роздуми тут своїми словами та з власної точки зору. Остання хвиля спеки знову підштовхнула Європу до температур, які раніше були винятковими. У багатьох частинах континенту було оголошено національні тривоги, інфраструктура була порушена, дороги та залізниці боролися зі спекою, а температурні рекорди були побиті.
Такі міста, як Париж, Мілан, Прага та Відень, дедалі частіше стикаються з літніми температурами, що наближаються або перевищують 40°C. Будівлі, які були спроєктовані для більш м’якого клімату, тепер використовуються в зовсім інших умовах. Для багатьох будинків, шкіл, офісів, закладів догляду та лікарень перегрів стає нормальним проєктним станом.
