Чому вентиляція має працювати за потребою, а не постійно на максимумі

Що означає вентиляція за потребою

Demand-controlled ventilation регулює подачу зовнішнього повітря відповідно до потреби приміщень. Одним із сигналів може бути CO₂, пов’язаний із присутністю людей. Потенціал економії залежить від завантаження, клімату, системи й алгоритму; однакового процента для всіх будівель немає.

Зменшення кількості людей не дозволяє просто закрити зовнішню заслінку. Залишаються вимоги, пов’язані з матеріалами, вологою та іншими джерелами забруднень. Мінімальну витрату визначає інженерний розрахунок, а датчик обирає режим у дозволених межах.

Де виникає економія

Умовна система на повному навантаженні подає 3000 м³/год. Протягом шести годин допустимий режим 1800 м³/год, а різниця температур між зовнішнім повітрям і подачею становить 20 °C. Без рекуперації скорочення теплової потужності дорівнює 8,16 кВт, або 48,96 кВт·год тепла за шість годин.

За умовної однакової ефективності рекуперації 70% скорочення навантаження на догрів становитиме 14,69 кВт·год тепла. Це ще не електроенергія і не сезонна економія: потрібно врахувати джерело тепла, тривалість режимів і споживання вентиляторів.

Чому одного датчика недостатньо

Датчик у загальній витяжці усереднює приміщення, а датчик біля припливної решітки може бачити нехарактерне повітря. Важливі місце встановлення, перевірка показань, фактичне завантаження та швидкість реакції зони.

Є й аеродинамічна сторона: за меншої витрати дифузори можуть гірше обслуговувати приміщення. Частковий режим потрібно перевіряти не лише за концентрацією, а й за розподілом повітря.

Що вже вміє звичайна автоматика

Розклад, регулювання за CO₂, мінімальна зовнішня витрата й узгодження вентилятора із заслінками реалізуються без AI. Прогнозні алгоритми доречні, коли потрібно одночасно врахувати очікуване завантаження, реакцію конкретної зони, погоду та обмеження загальної системи. Починати однаково потрібно з достовірного вимірювання і працездатного базового регулювання.